Куди піти?

Чернівці часто називають українським Віднем або маленьким Парижем. А також містом площ, де кожен мандрівник на свій лад розповість, куди сходити в Чернівцях, навіть коли часу небагато. Це серце найменшої області України, яке здавна б'ється в одному ритмі з Європою. Напевно, найбільш влучно про столицю Буковини сказано на пам'ятному знаку, де зображений такий собі віник з троянд: «Чернівці - на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою - були таємною столицею Європи, де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше , ніж пекарень ». Кожен знайде що подивитися в Чернівцях.

Найцікавіші пам'ятки Чернівців

У серці Буковини кожен старовинний будиночок, площа, вулиця - це оригінальна пам'ятка. Хоча, звичайно, серед них є особливі і пам'ятні як для городян, так і для гостей Чернівців. Щоб відвідати головні міські пам'ятки організовано, цікаво і швидко, досить вибрати будь-який тур до Чернівців, а список їх немаленький. Серед них, наприклад, «Вихідні в українському Парижі» і «Буковинський романс».

Вулиця Ольги Кобилянської: простір і затишок

Найкраще колорит Чернівців передає неймовірно затишна вулиця Ольги Кобилянської - пішохідна і в цілому дуже мила і привітна. Звідси починається багато туристичних маршрутів і пригод мандрівників. Тут ви зрозумієте, що відповідь на питання «Куди піти в Чернівцях?» - це не тільки Резиденція митрополитів.

Вулиця О. Кобилянської знаходиться в центрі, неподалік від Соборної площі.

Чернівецький національний університет:

Чернівці - місто на семи пагорбах, на одному з яких у 1882 році зведено шедевральний архітектурний комплекс, запланований, як резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Сьогодні тут находиться Чернівецький національний університет (ЧНУ) ім. Юрія Федьковича.

Комплекс, що складається з трьох величних споруд, будівництво яких тривало 18 років.

Єдиний в країні навчальний заклад, будівлі якого є у списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Архітектурний ансамбль, відзначений на Всесвітній виставці в Парижі.

Синодальна (Мармурова) зала - одна з найгарніших в Європі.

Чернівецький скансен:

Подорож по епохах архітектури, природа і традиції Буковини відкриються вам у місцевому Музеї народної архітектури та побуту на вулиці Світловодській. Тут простір природи, затишок старовинних будинків і неймовірний український колорит створюють справжній ансамбль надзвичайної краси.

Чернівецька ратуша:

Чернівецька ратуша - триповерхова будівля з Баштою та внутрішнім двориком, збудована у стилі пізнього класицизму, що був характерний практично для всіх тогочасних ратуш на территории королівства Галичини та Володімірії.

На фронтоні встановлен рельєфній щит для міського герба.

Завершує образ Чернівецької ратуші 50-метрова двоярусна башта, в якій увінчує шпиль з мідною кулею та невеликим флагштоком.

Невід'ємними елементами екстер'єру споруди є два годинники - один показує годину на ратушній вежі, а інший встановлений на її фронтоні.

Будівлю споруджено на фундаменті, що вимурований з каменю і який під вежею сягає понад 6 м.

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської

Державний заклад культури, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та показ творів театрального мистецтва. Розміщується в будинку міського театру Чернівців.

Заснований у 1940 році на базі Харківського державного театру революції як «Чернівецький державний український драматичний театр». З 1954 року - «Чернівецький обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської». 22 липня 2008 року театр отримав статус «Академічного».

Велике театральне мистецтво почало з'являтися в Чернівцях на прикінці XVIII ст., коли частину Буковини було включено до Габсбурзької монархії. Першу театральну постановку чернівчани побачили 1784-го р., коли у місті гастролював італійський театр тіней. Спеціалізоване театральне приміщення в столиці Герцогства Буковина не існувало, тому вистави проводились в пристосованих місцях. 1876-го р. у місті був збудований перший стаціонарний, щоправда дерев'яний, театр, який прослужив за призначенням до 1904 року.

Урочисте відкриття нового міського театру відбулося 3 жовтня 1905 року постановкою п'єси Франца Шьонтана «Марія Терезія».

На сцені місцевого театру демонструються опери, драматичні та комедійні вистави, зіншпілі західно-європейських класиків Джузеппе Верді, Ріхарда Вагнера, Йоганна-Фрідріха Шиллера, інші, що виступають з великими майстрами оперної та драматичної сцени Європи, Англії.

Площа Пресвятої Марії/турецька площа:

В найстарішій частині Чернівців поряд з вулицями Анрі Барбюса та Петра Сагайдачного розташувалися два визначних місця, що зберегли свою красу ще з турецької доби. Це турецький міст та турецька криниця.

Ще кілька років тому це місце було досить непримітним. Але до 600-річчя міста було вирішено оживити турецьку сторінку історії Чернівців та додати фарб і акцентів цьому чарівному куточку.

Турецька красуня з постійною пропискою у місті Чернівці між вулицями Петра Сагайдачного та Шкільною є чарівною та несхожою на інших. Зайшовши на площу зі сторони вулиці Петра Сагайдачного, Ви відразу відчуєте шум фонтану, який розташований у центрі амфітеатру, що здалеку нагадує маленький колізей.

З лівого боку площі яскраво виділяється образ вежі зі шпилем, що увінчаний срібним півмісяцем. Це турецька криниця. Колись сіра і непримітна – сьогодні, після реставрації, вона милує око білим мармуром та прозорим склом з кованими елементами.

Склом вкритий бювет поряд з криницею, тому кожен може побачити як вода з криниці наповнює резервуари, які розміщені у ньому. З уст-в-уста передається легенда про нерозділене кохання турецького паші до бідної чернівчанки.

Розповідають, що турецький вельможа до нестями закохався у юну власницю блискучих буковинських очей, більше того, навіть запропонував їй свою руку та серце. Але дівчина не захотіла розділити долю з чужоземцем, стати однією з тисячі його наложниць і жити у «золотій» клітці. Обурений такою непокорою Паша заборонив жителям Чернівців брати воду з турецької криниці, що була на той час єдиною в центральній частині міста. Одного дня дівчина все ж прийшла по воду. Паша вирішив викрасти її. Коли ж дівчина здогадалась про його намір, відразу кинулась у криницю, надавши перевагу смерті перед життям у неволі. Реставрацію криниці провела турецька будівельна компанія «Озар Ак-Япі Україна».

Це був своєрідний подарунок до 600-річчя міста Чернівці. З правого боку площі на пагорбі за цікавим задумом архітекторів було розміщено великий квітковий годинник, що є яскравою прикрасою турецької площі. Поряд з пагорбом, на якому розміщений годинник, є кам’яні сходи, освітлені безліччю ліхтарів. Вони ведуть на другий рівень площі, а саме на турецький міст.

Дивовижна енергетика цього місця та неймовірний вид , що з нього відкривається, сповнюють закоханих надзвичайними переживаннями. Кажуть, що поцілунок тут поєднує серця назавжди.

Прогулянка турецькою площею у Чернівцях не лише залишить вражаючі фото у альбомі, а й торкнеться романтичних струн Вашої душі.

Площа Філармонії:

Проходячи повз годинник римо-католицького костелу, рухаючись маленькою вуличкою, яка має назву легендарного, німецького, композитора Людвіга ван Бетховена, виводить нас на площу Філармонії - музичну площу Чернівців.

Вона стала центром музичного життя міста, саме тут у 1876-1877рр. Було збудовано будинок Буковинського музичного товариства (філармонії), де давали свої концерти Лисенко, А. Рубінштей, Сіді Таль і сотні знаменитих радянського часу та наших днів. В ансамблі площі яскраво виділяється колишній готель „Брістоль” із стилізованою баштою .

На 598-му річницю міста на цій площі було встановлено музичний фонтан, який гарно вписався в ансамбль площі.

Від площі, вулиця Почтова (кол. Худякова) веде до історичної будівлі поштамту. Це одна з найкращих, за свідченнями сучасників, будівля міста – споруджена у 1884-1889 рр. у неокласичних формах з фігурами грецької міфології на рівнях 2-го поверху та годинником над центральним входом. Вона й нині захоплює чернівчан та туристів міста.

Рухаючись далі за поштою, ми легко вийдемо на Центральну площу Чернівців "Площу Ринок".

Театральна площа:

Два століття тому на цьому місці шумів густий ліс. 1800 року Чернівецька міська управа змушена була видати спеціальний циркуляр про організацію в цій місцевості облави на вовків. XIX ст. на недавній міській околиці, що стала гучно іменуватися площею Єлизавети, дислокувалися військові склади з провіантом. З повним розквітом торгівлі в стародавньому місті майдан «окупували» торгівці рибою. Непотамовний запах підказав і відповідну народну назву Рибна площа, або як називали чернівецькі бюргери, Фішпляц. Згодом площа почала забудовуватися багато-поверховими кам'яницями. У повоєнний період, коли була остаточно завершена забудова площі виявилося, що будівля театру, яка колись домінувала на майдані, ніби розчинилася серед інших споруд. Тоді чернівецькі архітектори вирішили опустити середину майдану на 2,5 м, що надало всьому ансамблеві довершеності і оригінальності. У наші дні в ансамблі площі з'явився ще один штрих «алея зірок», де зібрано десятки славетних імен співаків і музикантів, які розпочинали своє сходження на велику сцену в Чернівцях. Вона була і досі залишається улюбленим місцем відпочинку молоді.